Парзіваль: Мабуть що.

Арт3міда: Чому?

Парзіваль: Жіноча частина населення завжди вважала мене відразливим.

Арт3міда: Я не вважаю тебе відразливим.

Парзіваль: Звичайно ні. Бо ти жирний чувак на ім’я Чак, якому подобається спілкуватися з некрасивими молодими хлопцями онлайн.

Арт3міда: То ти молодий хлопець?

Парзіваль: Відносно молодий.

Арт3міда: Відносно чого?

Парзіваль: П’ятдесятирічного тебе, Чаку. Твоя мама дозволяє тобі жити в підвалі безкоштовно чи як?

Арт3міда: Це дійсно те, що ти уявляєш?

Парзіваль: Якби так, я б не переписувався з тобою прямо зараз.

Арт3міда: То як ти думаєш я виглядаю?

Парзіваль: Як аватар, я вважаю. Тільки, знаєш, без броні, гармат і палаючого меча.

Арт3міда: Ти жартуєш, так? Це перше правило онлайн-романів, приятелю. Ніхто ніколи не виглядає і близько, як його аватар.

Парзіваль: У нас буде онлайн-роман? *схрещую пальці*

Арт3міда: Ні в якому разі, вибач.

Парзіваль: Чому ні?

Арт3міда: Немає часу для кохання, докторе Джонс. Залежність від кібер-порно займає більшу частину мого вільного часу. А пошуки Нефритового ключа займають решту. І насправді саме цим я зараз мала би займатися.

Парзіваль: Як і я. Але говорити з тобою набагато приємніше.

Арт3міда: Як щодо тебе?