— Саме час, — сказав я тому, хто крився у темряві.

Після цього звук видала не людина. Це було тихе гарчання. Я гадав, на що схожий цей звір, але був упевнений, що напад не змусить себе чекати. Однак, нападу не було. Замість цього рик вщух, і те, що таїлося в темряві, заговорило знову:

— Відчуй страх, — долинув шепіт.

— Відчуй сам, — порадив я йому, — поки ще можеш.

Судячи по звуках, подих його був тяжким. За моєю спиною танцювали язики полум"я. Дим ретирувався якнайдалі з поля зору на протилежну сторону табору, наскільки йому дозволяла довжина мотузки.

— Я міг би вбити тебе, поки ти спав, — повільно промовив він.

— Ну й дурень, що не зробив цього, — відгукнувся я. — Це тобі дорого обійдеться.

— Я хочу подивитися на тебе, Мерлін, — заявив він. — Я хочу побачити тебе спантеличеним. Я хочу побачити твій страх. Я хочу побачити твої муки перш, ніж побачу твою кров.

— Тоді, як я розумію, це справа більше особиста, ніж професійна?

Донісся дивний звук, і лише через кілька секунд я зрозумів, що це нелюдське горло намагається видати смішок.

— Давай домовимося, що це так, маг, — відповів потім він. — Виклич свій Знак, і твоя зосередженість захитається. Я впізнаю його і розшматую тебе перш, ніж ти зможеш застосувати його.

— Дуже люб"язно з твого боку, що ти попередив мене.

— Я просто хотів виключити цей варіант з твоїх пошуків. Змія, що обвиває твою ліву руку, на цей раз тобі теж не допоможе.

— У тебе хороший зір.

— У таких справах — так.

— Тепер ти, напевно, бажаєш обговорити зі мною філософію помсти?

— Я чекаю, коли ти зірвешся і зробиш якусь дурницю, доставивши невимовну радість моєму марнославству. Я обмежив твої дії до чисто фізичних можливостей, і тому ти приречений.