Крід відкинув ковдру з ліжка, все ще намагаючись прогнати сон.
— Джаде? Яка ще біда?
— Ну, я тута маю мертвого кота на моріжку. Гадаю, він твоєї дочки.
— Черч? — перепитав Луїс. Живіт раптом скрутило від болю. — Ти певен, Джаде?
— Ні, я б не поручивси за це на сто відсотків, — сказав Джад. — Але з виду то є він.
— От срака! Джаде, я за хвилину буду.
— Добре, Луїсе.
Крід підвівся і знову сів. Потім пішов до туалету, взувся й почав збиратися.
А може, то й не Черч. Джад сам говорив, що не знає напевно. Та Боже ж, кіт навіть і не думав спускатися — хіба що хтось його навмисне відносив. Якого дідька його потягнуло через дорогу?
Та глибоко в душі він точно знав, що то справді був Черч… і якщо сьогодні подзвонить Рейчел — а вона точно подзвонить! — то що він казатиме Еллі?
Маячня… У голові Луїса зринав його власний голос, як він доводив Рейчел:
От тільки хіба ж він вірив насправді, що з Черчем може щось статися?
Луїсові пригадалося, як один його приятель — він грав з ним у покер, — Віккі Салліван, дивувався, як це він може хотіти тільки дружину? А як же всі ті голі баби, яких він бачить з ранку до вечора? Луїс намагався пояснити, що реальність насправді далека від того, що люди собі нафантазували: жінка, яка прийшла зробити тест Папаніколау[81] чи отримати пораду, як провести самоперевірку на рак грудей, не скидає з себе раптово покривало, аби постати перед лікарем в образі Венери з піни[82]. Ти просто бачиш груди, вульву, стегно. Решта тіла прикрита покривалом; до того ж поруч вічно крутиться медсестра, головне покликання якої — захищати репутацію лікаря. Віккі на це не купився. Його теза була простіше нікуди: цицьки — завжди цицьки, а манда — вона і в Африці манда. І ти або хочеш трахнути їх усіх, або не хочеш трахнути жодну. На це в Луїса була лише одна відповідь: цицьки його дружини не такі, як в інших.
«Так само як і твоя родина мала б бути не такою, як в інших», — думав він тепер. З Черчем не мало нічого статися, бо його захищало магічне коло родини. Він ніяк не міг пояснити Віккі, що лікарі були настільки ж сліпими у своїх рішеннях і надіях, як і решта. Цицьки не були просто цицьками, тільки якщо вони належали твоїй дружині. А в лазареті цицьки були лише елементом медичної практики. Ви можете виступати перед медичним колоквіумом і говорити про дитячу лейкемію до посиніння, але так і не повірите, що на недокрів’я страждає ваша власна дитина, що саме вона виграла квиток в один кінець. Моя дочка? Кіт моєї дочки? Лікарю, ви, певно, жартуєте? Годі вже! Змирися, хлопче.
Та це було трохи проблемно, зважаючи на те, як бурхливо відреагувала Еллі на віддалену перспективу смерті Черча.
Тупий сраний кіт. Якого хера вони взагалі завели цього сраного кота? Але ж він тепер не був сраним котом. Це мало зберегти йому життя.
— Черчу? — покликав він. Тиша. Тільки комин завивав, жеручи дорогі колоди. Диван у вітальні, де Черч іще недавно проводив більшу частину свого часу, був порожнім. Не лежав він і на батареї. Луїс загрюкав котячою мискою: на цей звук Черч точно мав би прибігти! Але навіть цього разу він не з’явився… і ніколи більше не з’явиться, занервував Луїс.
Він неохоче вдягнув куртку та капелюха й підійшов до дверей. Потім повернувся назад. Послухавшись внутрішнього голосу, він розчинив дверцята під раковиною і став на коліна. Там було два види пластикових пакетів — маленькі білі для дрібного сміття і великі зелені для смітникових бачків. Луїс узяв зелений. Черча все ж таки побільшало після операції.
Він засунув пакет в одну з бічних кишень піджака: Крідові не подобався холодний шурхіт пакета під пальцями.
Потім вийшов у парадні двері і рушив через дорогу до Джадового будинку.