— Скотч, — сказала натомість вона Йошимі.

— Стрічки уже наготовані, он там.

— Я з’єднаю краї, а ви допоможіть із клейкою стрічкою.

Корсак нервово розсміявся, збагнувши її задум.

— Ви хочете склеїти йому шию скотчем?

Айлс іронічно поглянула на нього.

— Думаєте, краще суперклеєм?

— Це щоб голова трималася? — не вгавав Корсак.

— Та ви що, детективе, на скотчі навіть ваша голова не триматиметься.

Айлс подивилася в збільшувальне скло і кивнула.

— Добре, Йошимо, тепер я бачу.

— Що ви бачите? — запитав Корсак.

— Чарівну силу скотчу. Детективе Ріццолі, ви запитували, яке лезо використовували.

— Тільки не кажіть, що скальпель.

— Ні, не скальпель. Погляньте.

— Це серейторне лезо[6].

— З першого погляду справді так здається.

Ріццолі помітила спокійний виклик в очах Айлс.

— Але тут щось інше?

— Ріжуча кромка не серейторна, бо інший край рани абсолютно рівний. Ці зазубрини — лише на третині довжини рани, бачите? Не по всій довжині. Оці розриви утворилися тоді, коли витягали лезо. Убивця увігнав ніж у шкіру під лівою щелепою і повів його до передньої частини горла, закінчивши стінкою трахеї. Зазубрини з’явилися тоді, коли він зробив що хотів і трохи повернув ніж, витягаючи його.